THE BIG P & LAHODIV

Однієї погожої днини мені захотілося зрозуміти різницю у рівнях гри футбольних команд, про яку мені часто говорить мій давній знайомий футбольний критик. Він ще досі, у свій неповний сорок один активно займається футболом. Його слова для мене мають величезний авторитет, коли йдеться про футбол. Не хочу називати його імені. Хай це буде містер Т. Так от, його постійне "то не футбол - то пародія. Ні приняти, ні пас дати" мені витовкли в мозку велику діру. Ці слова характеризують, на думку містера Т, гру команди "Стріла" Лагодів. І в той же час, показують, як не має грати команда, в якій грають майстерні футболісти. На його думку такою командою є команда В. Полюхова. Для того, щоб якось наблизитись до розуміння його позиції я навострив лижі на Вільшаницю, Золочівського району. Подорозі на епохальний матч Лагодів - Липівці була можливість скокнути на матч Вільшаниця - В. Полюхів.

Існує давня суперечка про вищу якість гри у футбол між Перемишлянським і Золочівським районами. Тому подивившись в один день ігри топових команд цих районів, можу насмілитися дати своє бачення відмінностей. Перше, що особливо кинулося у вічі після прибуття на стадіон - це сам стадіон. Розміщується він у місцині, яка злегка нагадує рів. Поле ніби величезна ринва з двох боків з дерев'яними воротами. Немає на ньому ні єдиного клаптика без горбів. У зрівнянні з Лагодівською Гіркою, це ніби райбачка для прання брудних майтків. Щей страшенно гнута, ніби віз з гноєм по ній проїхав кілька разів. Такого нездалого стадіону у Перемишлянському районі не пригадую. Перші погляди на гравців дали розуміння, що команди ще не готові до початку матчу і не переодяглися. Потім стало відомо, що йде десята хвилина гри, але команда Вільшаниці не одягнена у однакову форму. Двоє чи троє її гравців грають у домашніх піжамах. У Перемишлянському районному турнірі я такого не бачив! Що стосується гри... Команда В. Полюхова продемонструвала тотальну домінацію на футбольному полі. Вільшаниця навіть не рипнулася. Хоча два рази і виривалася у щось, що віддалено нагадує контр-атаку. Контр-атака, у якій бере участь двоє гравців це щось дуже дивне. Іншого прискорення не показував більше ніхто. Дуже сподобалася гра захисної лінії В. Полюхова. Гравці впевнено володіли м'ячем і, при можливості, крайні захисники починали атаку своїм флангом. Дуже добре себе показали гравці ценру півзахисту В. Полюхова. Вони дуже добре розвивали атаки своєї команди і завжди якісно діяли в обороні. І це, що виходило добре, якраз і є тим, чого бракує Лагодівській Стрілі. Хоча, сказати, що крім цих аспектів гри Полюхівці чимось вразили не можна. Так, як і всюди, просирали гольові моменти направо і наліво. Море обрізок, і інших помилок. Що би вони показали у грі з суперником, який нав'язує боротьбу - не відомо!

Лагодівській команді знайдеться чому повчитися у Полюхова. АЛЕ... Дивлячись на те, яку гру показує команда, що посідає друге місце у турнірі (а це саме Вільшаниця), можна зробити висновки про низький рівень Чемпіонату Золочівщини. З огляду на сказане вище, я стверджую, що у протистоянні В. Полюхів - Лагодів, якщо би таке відбулося, Лагодів рішуче буде претендувати на перемогу.

Після цих роздумів, авторитет у футболі містера Т. для мене дещо похитнувся, хоча він і далі залишається експертом високого рівня.